Виховна година «Ціна слова»

Мета: Формувати основи культури спілкування, вчити чітко висловлювати свою думку, вміти вислухати іншого.

1 учень. На що витрачає людина більшу частину свого вільного часу? На телевізор? Читання книг? Самодіяльність? Самоосвіту? Нині майже 70% вільного часу люди віддають спілкуванню. Інакше кажучи, витрачають на розмови. При­чому жінки тут значно випереджують чоловіків. За даними досліджень на те­лефонні розмови, наприклад, чоловіки витрачають три - чотири хвилини, жінки в середньому дванадцять. Крім того, є нації більш і менш балакучі. У Японії власник телефону користується йото послугами 28000 разів на рік, італієць – 16000, канадець - 1750. Найменш балакучий народ - англійці, кожен з них розмовляє по телефону в середньому 531 раз в рік, у п'ятдесят разів менше за японця.

2 учень. З ким розмовляють найчастіше? За даними соціологів - із ровес­никами. На другому місці батьки, чоловік, дружина. На третьому місці колеги.

А ось дані українських дослідників. З батьками діти спілкуються (або бать­ки з дітьми) в середньому годину - дві на день. Багато це, чи мало? Значно більше, ніж було раніше, скажімо у двадцяті роки. Дошкільники контактують з батьками частіше, ніж старші. Мабуть у менших більше запитань. Підлітки ж надають перевагу ровесникам.

Вихователь. Як впливає на людину байдуже ставлення до її слів, до того, що вона говорить?

Давайте проведемо таку гру-експеримент. Із класу вибирємо два учні і надамо їм можливість висловити свою думку про те, як пройшов день іменин­ника. Але попросимо цих учасників вийти з класу на деякий час, а з класом домовляємось реагувати на розповідь учасників. Розповідь першого слухаємо уважно, а розповідь другого грубо перебиваємо, все, що він говорить, піднімає­мо на сміх.

Вихователь підводить підсумок: Отак, діаметрально протилежно, діє на лю­дину уважність і неуважність до того, що вона говорить. Неуважність не лише образлива, вона губить в ній, можливо, цікаву людину, співрозмовника. Інак­ше кажучи, мистецтво розмови, як це не парадоксально, починається з уміння слухати іншого.                              

Вихователь. Мистецтво розмови сповнене суперечностей і парадоксів. Вміння вести її багато в чому залежить, як з'ясувалося, від уміння слухати. Але як зробити так, аби те, що говорить інший, вам було цікавим?

1     учень. Шлях до цього також пролягає крізь призму парадоксів: щоб було цікаво вам, треба зробити так, щоб ваш співрозмовник говорив про те, щo цікаво йому.

2     учень. Абсолютно нецікавих людей, мабуть, немає. Кожен, кого зустрі­чаємо в житті, своєрідна непрочитана книга. Змусити співрозмовника розкри­тися, заговорити про те, що для нього важливе, - в цьому й полягає велике мистецтво розмови.

Вихователь. У переліку злочинів, які одна людина коїть проти іншої, є образа словом. Не сьогодні, не вчора, не сто років, а чотири тисячоліття тому склалося це застереження, написане на глиняних табличках у Стародавньому Шумері: «...He розтуляй вуст, бережи уста, не говори відразу, якщо роздрато­ваний, бо доведеться негайно ж розплачуватися за необдуману річ».

Від байдужості та жорстокості в слові, що може образити людину, застер­ігали й староіндійські «Закони Ману»: «... навіть у пригніченому стані не можна вимовляти слова, що ранять інших..., не можна виголошувати промов, які стра­шать когось...»

1 учень. Ще донедавна вважали, що людина - єдина істота, здатна обра­жати інших. Але ця точка зору виявилась-хибною.

Американські вчені поставили за мету навчити горилу мови жестів, мови, якою користуються глухонімі. Змалечку горила Коко росла серед людей, які в її присутності не говорили жодного слова. Спілкувалися жестами І ось настав день,- коли Коко спробувала показати пальцями слово-жест. Поступово кількість їх зросла і незабаром Коко навчилася складати короткі й прості фрази. Коли Коко було сім років, вона вже знала 645 жестів. Між горилою та її вчителями відбувалися короткі діалоги.

Якось вихователька показала Коко її велике фото, Чомусь горилі не сподо­бався власний портрет, і вона неймовірно розлютилась.

-      Ти птаха, - показала горила жестами.

-      Я не птаха, - заперечила вихователька.

- Ні, ти птаха, птаха, птаха! - заторохкотіла Коко.

Цей епізод зацікавив дослідників. Як вони з'ясували, у розумінні горили птаха була істотою нижчого ряду. Отже, назвати когось птахою було рівноцін­ним тому, що людину обізвати свинею чи собакою. Коли якось вихователька докоряла Коко за понівечену ляльку, горила її вилаяла.

-      Ти, - показала вона на пальцях. - брудний, поганий туалет. Думка, а головне, настрій були висловлені чітко й зрозуміло.

Отже, можна собі уявити, що в свідомості горили наявний якийсь ряд при­низливих речей: птаха, туалет. Пов'язуючи когось з цим поняттям, горила ніби принижує об'єкт своєї ненависті.

Це і є форма образи - об'єкт ненависті пов'язати з чимось заздалегідь негативним, неприємним, негідним. За цією ж схемою діє й людина, коли хоче когось принизити, образити.                               

Вихователь. Коли злим словом кривдимо людину, самі не розуміємо своєї жорстокості. Це можемо збагнути згодом, коли вляжуться емоції. Але таке може й не настати, і тоді ситуація «зайде в глибину», як колючка в тіло. Отже, найкраще виправити те, що сталося. Але як? Вибачитися. Сказати: я дуже шкодую, що так сталося, я помилявся, пробачте.

Колись на Руci було прийнято часто просити вибачення один в одного. Людині було морально важко усвідомити, що хтось зачаїв на неї кривду. Про­сили один в одного вибачення і тоді, коли розлучалися - невідомо, на який час, чи пощастить ще побачитись? У цьому й глибоке значення слова «проща­тися» - прощати один одному кривди - навмисні чи мимовільні.

Слухаючи ці слова, подумайте, згадайте, кому ви сказали зле слово, кого скривдили. Вибачтеся перед тими, кого образили. Неодмінно. І тоді, вже повернувшись до цих слів знову, ви будете дещо іншою людиною. Значно кращою.

Буде добре, коли ви запам'ятаєте:

1.          Бути хорошим співрозмовником - означає вміти добре слухати.

2.        Спілкуючись з людиною, намагайтеся щоразу сказати їй добре слово, причому щире.

3.        Важливо не лише те, що говориться, але й як.